Відпустку провів здебільшого на Кольському півострові. За цю подорож величезна дяка подрузі
anne_3t. Це вона все придумала і знайшла. І дуже добре про все розповіла. Мені залишається лише додати деякі власні враження. Отже.
Ввечорі 7 січня потяг Донецьк-Москва зупинився у Харкові, а вночі з 7 на 8 безперешкодно перетнув україно-російський кордон. Перша зупинка - місто російських зброярів Тула. Переїзд до автовокзалу. Автобус до Калуги.
Попри те, що в Калузі я був далеко не вперше, у домі-музеї Циолковського жодного разу до цього не бував. А дарма.
Скажу, що Калуга - це моє місто. Це значить, що бувати там мені завжди затишно і приємно... ну і ще багато такого, чого словами передати неможливо... Для порівняння - Москва, наприклад, місто категорично "не моє".
Переїзд до Внукова... Здивувало, що буси з Калуги до Москви йдуть по києвській трасі, але у аеропорт не завертають. Аналогія - автобуси Харків-Київ у Бориспіль завжди заїжджають, при тому більшість пасажирів саме там і виходять.
Водій зупинив після повороту на аеропорт біля надземного переходу. Перейшли на інший бік. Далі радили їхати маршруткою, але ми, як я і планував від початку, рушили пішки. Хвилин за 15 були на місці. Очікування, реєстрація, переліт... Скажу, що літати "першою у рф економічною авіакомпанією" мені сподобалось.
Після завершення "заполярної вилазки" - переліт до Внукова - електричка до Київського вокзалу - бус до Калуги. За три дні близько опівночі посадка на потяг до Києва на ст. Калуга-2 (потяг там стоїть 2 хв. :-) )
Вранці - Київ... Це також моє місто (див. вище). Бульвар Шевченка (з тов. Щорсом на коні), Хрещатик, Володимирська гірка, Андріївський узвіз, Замкова гора, Контрактова площа, "Пузата хата", набережна... гідропарк. Ввечері - експрес в Харків з залізничного...
Я бачу навколо каміння і квіти
Міста і вокзали, і сонце, і сніг.
Я буду чекати, я буду хотіти
Їх бачити знову, і знову до них.
Я їду додому... (с)
Прибуття пізно ввечері - встиг у метро на останню електричку, як і було задумано :)
Зранку на роботі - руки тицяють потрібні кнопки, вірно вводять паролі... але сам я десь далеко...
Ввечорі 7 січня потяг Донецьк-Москва зупинився у Харкові, а вночі з 7 на 8 безперешкодно перетнув україно-російський кордон. Перша зупинка - місто російських зброярів Тула. Переїзд до автовокзалу. Автобус до Калуги.
Попри те, що в Калузі я був далеко не вперше, у домі-музеї Циолковського жодного разу до цього не бував. А дарма.
Скажу, що Калуга - це моє місто. Це значить, що бувати там мені завжди затишно і приємно... ну і ще багато такого, чого словами передати неможливо... Для порівняння - Москва, наприклад, місто категорично "не моє".
Переїзд до Внукова... Здивувало, що буси з Калуги до Москви йдуть по києвській трасі, але у аеропорт не завертають. Аналогія - автобуси Харків-Київ у Бориспіль завжди заїжджають, при тому більшість пасажирів саме там і виходять.
Водій зупинив після повороту на аеропорт біля надземного переходу. Перейшли на інший бік. Далі радили їхати маршруткою, але ми, як я і планував від початку, рушили пішки. Хвилин за 15 були на місці. Очікування, реєстрація, переліт... Скажу, що літати "першою у рф економічною авіакомпанією" мені сподобалось.
Після завершення "заполярної вилазки" - переліт до Внукова - електричка до Київського вокзалу - бус до Калуги. За три дні близько опівночі посадка на потяг до Києва на ст. Калуга-2 (потяг там стоїть 2 хв. :-) )
Вранці - Київ... Це також моє місто (див. вище). Бульвар Шевченка (з тов. Щорсом на коні), Хрещатик, Володимирська гірка, Андріївський узвіз, Замкова гора, Контрактова площа, "Пузата хата", набережна... гідропарк. Ввечері - експрес в Харків з залізничного...
Я бачу навколо каміння і квіти
Міста і вокзали, і сонце, і сніг.
Я буду чекати, я буду хотіти
Їх бачити знову, і знову до них.
Я їду додому... (с)
Прибуття пізно ввечері - встиг у метро на останню електричку, як і було задумано :)
Зранку на роботі - руки тицяють потрібні кнопки, вірно вводять паролі... але сам я десь далеко...